Відповідно до ст . 95 Цивільного кодексу України - філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філія не є юридичною особою. Він наділяється майном юридичної особи, що створила його, і діє на підставі затвердженого нею положення. Керівник філії призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності.

Цивільно-правова відповідальність керівника філії, за збитки, завдані юридичній особі внаслідок привласнення чи розтрати майна юридичної особи може настати за наявності певних підстав і умов.

1. Договір про повну матеріальну відповідальність.

Існує вичерпний перелік посад працівників з якими підприємством можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність (далі Перелік) . На сьогоднішній день діє Перелік, затверджений ще постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 № 447 / 24.

Договір про повну матеріальну відповідальність укладений з працівником, з яким такі договори укладатися не можуть, не тягне жодних правових наслідків. Такі договори не приймаються судами. Працівник ,з яким укладено договір в порушення закону не набуває статусу матеріально - відповідальної особи, і несе відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству на загальних підставах, тобто в рамках його середнього місячного окладу. Найчастіше договору про повну матеріальну відповідальність неправомірно укладаються з водіями, сторожами, охоронцями, головними бухгалтерами, головними інженерами, керівниками філій, начальниками структурних підрозділів та іншими.

При цьому, завідувачі касами; завідувачі коморами цінностей; завідувачі камерами зберігання; завідувачі складами і їх заступники входять до Переліку працівників з якими підприємством можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність.

Випадки повної матеріальної відповідальності працівника передбачені ст. 134 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Ст. 21 КЗпП передбачено, що контрактом може бути визначено серед інших умов трудового договору також і умови про матеріальну відповідальність сторін контракту. У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 вказано, що якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Проте змін до КЗпП щодо розширення випадків повної матеріальної відповідальності працівників внесено не було. Таким чином, у законодавстві залишилося чинним попереднє положення, за яким працівника не можна притягти до повної матеріальної відповідальності у випадках, не передбачених ст. 134 КЗпП, а серед них немає такої підстави, як умови встановлені контрактом.

Згідно з нормою ст. 9 КЗпП, а також постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 затвердженого Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні ) на роботу працівників, умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, вважаються недійсними. Більше того, зазначеним Положенням встановлено, що не можуть бути змінені контрактом імперативні норми законодавства, зокрема про порядок розгляду трудових спорів та випадки повної матеріальної відповідальності ( ст. 134 КЗпП). Таким чином, положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 суперечать чинному законодавству і не можуть застосовуватись як такі.

2. Інші умови.

Незважаючи на вищевикладене, договір про повну матеріальну відповідальність - це не єдина підстава для притягнення особи до повної матеріальної відповідальності. Є й інші підстави передбачені ст. 134 КЗпП, зокрема працівники несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі заподіяної шкоди у випадках коли :

• майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 КЗпП). Майно та інші цінності за разовими документами можуть отримувати працівники, для яких обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової функції і їх посади не містяться в названому вище Переліку. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей.
• шкоду завдано діями працівника , які мають ознаки діянь , переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП). До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної шкоди, заподіяної злочином, повинні долучатися докази, що підтверджують здійснення працівником таких дій, встановлених в порядку кримінального судочинства. Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв'язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності. У разі оголошення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події злочину працівник не притягується до матеріальної відповідальності за п. 3 ст. 134 КЗпП.
• шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним пошкодженням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі і при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користування підприємством, установою, організацією ( п . 5 ст. 134 КЗпП).З урахуванням вищевикладеного, судова практика по даній категорії справ є неоднозначною, оскільки питання про наявність повної матеріальної відповідальності у директора філії юридичної особи є спірним.